Сучасну хірургію неможливо уявити без малоінвазивних втручань, які зводять до мінімуму колишній травматизм пацієнтів. Сьогодні за допомогою, зокрема, наднизьких температур вдалося досягти відносної простоти маніпуляцій, майже безболісного їх виконання, відсутності кровотеч, високої точності й ефективності лікування в різних галузях медицини, особливо тоді, коли традиційні методи ведення хворих виявляються безсилими допомогти тим, хто цього потребує. І хоча кріохірургію не можна назвати панацеєю в усіх можливих оперативних випадках, нині ця сукупність кріохірургічних технологій, які спеціалісти воліють використовувати зазвичай у комплексному лікуванні пацієнтів, є перспективним методом лікування.
Сьогодні Україна цікавить іноземців своїм активним упровадженням кріохірургічного методу в різних напрямах медицини, адже саме наша держава стала родоначальницею новітньої кріохірургічної установки “Кріо-Пульс”, без якої сам метод нічого не вартий. Днями Київ відвідала делегація спеціалістів з Індії, які спілкувалися з провідними фахівцями галузі, котрі застосовують у практичній медицині кріохірургію.
Практика - критерій пізнання й оцінки методу
Передусім індійські спеціалісти: доктор-практик Чандагал Иадху, доктор Боллу Баскаран та бізнесмен Хемант Кумар зацікавилися найпоширенішими хворобами, які є спільними для всього людства незалежно від території проживання: пухлинами шкіри, голови та шиї, молочної залози, печінки і підшлункової залози, а також застосуванням кріохірургії в гінекології та проктології, де новітні технології допомагають не лише досягати бажаного ефекту, але й зберегти якість та подовжити життя пацієнтів.
Гості переконалися, що це стало можливим завдяки унікальній вітчизняній установці “Кріо-Пульс”, за допомогою якої сьогодні вдається досягати оптимальної температури у вогнищі ураження, прицільно діючи на патологічну ділянку, при цьому не ушкоджуючи здорові тканини, що досі нікому не вдавалося.
Кінцевий результат застосування наднизьких температур (до 190 градусів нижче нуля за Цельсієм) залежить від технічних параметрів процесу охолодження: повільне заморожування та повільне відтанення сприяють збереженню тканини (кріотерапія), а швидке заморожування та повільне відтанення призводять до її деструкції (кріодеструкція).
Гостей з Індії цікавила саме деструкція патологічних клітин і тканин. Тому графік перебування їх у столиці складався передусім з їхніх побажань. Серед вітчизняних спеціалістів обиралися ті, які активно застосовують метод кріодеструкції уже понад 7-10 років. Це: онкохірург вищої категорії відділення пухлин шкіри та голови і шиї Обласної клінічної лікарні № 1 Ігор Палазюк, завідувач відділу загальної онкологи і реконструктивної хірургії молочної залози Інституту онкології АМНУ, доктор медичних Наук, професор Олександр Литвиненко, начальник відділення абдомінальної та малоінвазивної хірургії, полковник медичної служби Головного військового клінічного шпиталю Міністерства оборони України, професор Володимир Чернєв, завідувач кафедри загальної хірургії №1 НМУ їм. О.О.Богомольця, науковий керівник Київського центру печінки, жовчних проток і підшлункової залози, доктор медичних наук, професор Олексій Дронов, завідувач кафедри акушерства та гінекології медичного інституту Української асоціації народної медицини, доктор медичних наук, професор Анатолій Сенчук, асистент кафедри факультетської хірурги №1 НМУ ім. О.О.Богомольця, головний колопроктолог Південно-Західної залізниці Дорожньої клінічної лікарні №1 м.Києва, кандидат медичних наук Владислав Короленко.
Загибель патологічних клітин у разі кріодеструкції
Процес кріодеструкції складається з низки реакцій, в яких задіяні такі механізми:
* — термальний шок, який проявляється у переході протоплазми до нерухомого стану;
* — значна дегідратація клітин у процесі утворення спочатку позаклітинної, а потім внутрішньоклітинної криги;
* — формування внутрішньоклітинних кристалів криги, механічне руйнування клітинної мембрани та стискання клітин кристалами;
* — денатурація клітинних білків та фосфоліпідів у клітинних мембранах;
* — мікросудинна травма або припинення кровообігу в замороженій тканині, що призводить до некрозу.
Результати гістологічних досліджень доводять, що сполучнотканинна та еластична структура органа після кріодеструкції зберігається. Позитивним є також і той факт, що у великих кровоносних судинах (нижній порожнистій вені, ворітній вені, аорті та великій артерії) після розморожування кровотік відновлюється, а зруйнований ендотелій швидко регенерує. Ця особливість кріотехнології дає можливість виконувати кріодеструкцію неоперабельних пухлин, що проростають у крупні судини. Температурні Інтервали загибелі клітини є специфічними для кожної тканини. Зокрема, доведено, що кровоносні судини та кісткова тканина мають найбільшу резистентність до замороження і тому деструкція клітини настає за нижчих температур.
Тому спеціалістів з Індії цікавило практично все: температурні режими і час заморожування пухлин різної локалізації, зони заморожування та відтанення тканин, кріоінструменти й кріоаплікатори, віддалені результати кріодеструкцій тощо.
Застосуванням наднизьких температур, зокрема, у разі раку молочної залози, яке гості спостерігали в Інституті онкології АМНУ у віртуозному виконанні Олександра Литвиненка, полишило їх задоволеними як результатом операції, так і вправністю хірурга, Професору часто доводиться мати справу з неоперабельними пухлинами, які він за допомогою хіміотерапії спочатку “переводить” в операбельну форму, щоб потім здійснити мастектомію, звісно, після кріодеструкції пухлини. Адже підчас процесу заморожування гине не лише пухлина, але й її здатність до метастазування. Віддалені результати безрецидивного виживання пацієнток, яким перед мастектомією було виконано кріодеструкцію пухлини, становлять 27%.
За допомогою кріодеструкції вдалося мінімізувати травматизм оперативних втручань, зокрема, метастатичних новоутворень печінки. Уперше у світовій хірургічній практиці виробники кріохірургічної техніки разом із медиками розробили метод лапароскопічної кріодеструкції пухлин печінки і підшлункової залози. Спеціально для цього було розроблено кріолапароскопічний інструмент, який гостям демонстрував один із його розробників і водночас лікар-практик Володимир Чєрнєв.
- Ідея створення цього унікального інструменту з’явилася тоді, коли виникла потреба віднайти оптимальні доступи у різні відділи печінки і на різні рівні залягання пухлини, - розповідає полковник медичної служби. - Актуальність цього пошуку посилилась з напливом пацієнтів, які досі вже перенесли не одне оперативне втручання і не один курс хіміотерапії. Це були і фізично, і морально виснажені люди, яким традиційні методи були протипоказані через високу травматичність і неоптимістичні наслідки. Натомість лапароскопічна кріодеструкція давала можливість не лише мінімізувати травму, але й сприяли швидкій реабілітації хворих. Строк виживаності таких пацієнтів у середньому зріс від кількох місяців до кількох років. Допомогли нам у плані виживання І фахівці столичного Інституту експериментальної патології, онкології і клінічної радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАНУ, які з видаленої пухлини створюють для пацієнтів автовакцину, що здатна підвищувати імунний статус організму.
Спеціалістів з Індії зацікавив діаметр пухлини, що проморожується, адже вона може бути більшого розміру від кріоаплікатора, за допомогою якого здійснюється кріодеструкція. З практики Володимира Чернєва, діаметр захвату наступної ділянки заморожування має частково захоплювати попередній, це при тому, що повноцінний захват пухлини і так передбачає збільшення діаметра захвату здорової тканини на 1 см.
Без кріометоду неможливо видалити пухлину, яка проростає в крупну судину. У цьому переконалися гості з Індії, які спостерігали три паралельні операції (дві на підшлунковій залозі за різної локалізації та печінці), виконані професором Олексієм Дроновим.
- Мене дивує, як раніше ми обходилися без кріохірургії, - розповідає професор.- Кріохірургічний метод дає можливість не лише видалити майже не доступні для традиційних методик пухлини, але й впливати на подальше ефективне лікування пацієнтів, зокрема, хіміотерапевтичне. Звісно, цього б не сталося, якби кілька років тому НМУ ім. О. О. Богомольця не придбав для своїх провідних кафедр чотири кріохірургічні установки “Кріо-Пульс” на прохання нинішнього ректора медуніверситету, доктора медичних наук, професора Віталія Москаленка, за розпорядженням якого на цих установках тепер навчається молоде покоління спеціалістів.
З хорошими результатами кріометоду гості ознайомилися також у жіночій консультації КМКЛ №1 , де працює професор Анатолій Сенчук. Відсоток ефективності новітнього методу, застосованого для лікування пацієнток з передраковими захворюваннями шийки матки, становить 98,5%. Кріохірургію, яка в гінекології є високоефективною, малоінвазивною і амбулаторною, застосовують і в лікуванні інших хвороб, які раніше призводили до інвалідизації жінки (аденоміозі, раку ендометрія тощо). За допомогою новітніх технологій тепер вдається допомагати величезній кількості жінок, яким протипоказані хірургічне лікування, гормональна терапія через низку супутніх патологій, таких як цукровий діабет, ожиріння, варикозна хвороба тощо.
Переваги та можливості кріохірургічного методу
* — Дає можливість повністю зруйнувати заданий об’єм патологічної тканини як на поверхні, так і вглибині тіла.
* — Майже безтравматичний.
* — Безболісний.
* — Практично безкровний.
* — Є абластичним, розсіювання злоякісних пухлин виключається.
* — Добре зарекомендував себе в комплексному лікуванні.
* — Можливе проведення багаторазових циклів впливу.
* — Розширює можливості радикального лікування.
* — Не спричинює грубих рубцевих процесів.
* — Ймовірні імунні реакції організму проти рецидивних злоякісних клітин, що збереглися.