Області застосування. Стоматологія
Метод локального заморожування в стоматології має певні й досить суттєві переваги перед звичайними хірургічними втручаннями. Склерозивна терапія й електрокоагуляція також уступають кріотерапії.
Кріодія в стоматології є безкровним і паліативним методом лікування, вона легко переноситься хворими навіть у похилому віці й при наявності важкої патології внутрішніх органів і систем.
Для стоматологічних цілей необхідні особливі кріоапарати, які забезпечують температуру не менш –150°С, у конструкції робочої частини кріоінструмента яких враховані складні топографо-анатомічні взаємини всього комплексу тканин пародонта й слизистої оболонки порожнини рота, запас кріоагента яких розрахований на тривалий час застосування.
|
|
Основними захворюваннями пародонта, які можуть лікуватися кріодією, є пародонтоз, гіпертрофічний гінгівіт, папіліт, епулід, перикороніт. Протипоказань до кріолікування практично немає. Доцільно використовувати кріодію при захворюваннях, пов’язаних з порушенням зсідання крові, нирок, ендокринної патології, загальному неврозі із серцево-судинними реакціями, клімаксі.
На слизистій оболонці порожнини рота нерідко зустрічаються такі захворювання, як лейкоплакія, червоний плоский лишай, хронічний рецидивуючий афтозний стоматит, декубітальний й трофічні виразки, папіломи, фіброми, гемангіоми, ретенційні кісти, гландулярні хейліти, довгонезаживаючі тріщини губ, хейліт Манганотті й деякі інші доброякісні й злоякісні новоутворення.
Досвід показує, що кріолікування при багатьох захворюваннях слизистої оболонки порожнини рота, як у літньому, так і в молодому віці є не просто методом вибору, а доцільною необхідністю в порівнянні з хірургічним лікуванням або електрокоагуляцією.
Кріодія дозволяє зруйнувати пухлинну або будь-яку патологічну тканину в строго певних межах, при цьому глибину руйнування тканини можна досить точно регулювати. Осередок кріодеструкції завжди чітко відмежований від інтактних тканин. Кріодія виключає механічну травму тканин (відрив, розсічення), внаслідок цього виключається дисемінація пухлинних кліток. Можливість ускладнень незначна. Побічних ефектів не спостерігається.








