Кріохірургічні методи лікування ряду захворювань (у першу чергу онкологічних) здобувають все більшу популярність у ряді країн світу, як серед лікарів, так і серед пацієнтів. Кріохірургія здобуває статус самостійної, перспективної, ефективної області медицини й продовжує бурхливо розвиватися, переходячи границі країн традиційної своєї локалізації.

Кріохірургія відноситься до областей медицини, ефективність застосування яких істотно залежить від технічних можливостей апаратури, яка використовується. Подальший розвиток і просування цього дуже перспективного напрямку сучасної медицини багато в чому буде залежати від того, яким шляхом підуть розробники кріохірургічної апаратури, яку кріохірургічну техніку зможуть запропонувати практичному лікареві.

Конструктори кріохірургічної апаратури у своїй діяльності виходять, насамперед, з інформації, отриманої від медичних співвиконавців. Дуже часто ця інформація носить сугубо суб’єктивний і, не завжди щирий характер, що негативно впливає на результат діяльності конструктора. Для того щоб уникнути подібного суб’єктивізму й помилок, необхідно розробити перелік основних вимог, пропонованих до кріохірургічної техніки, які обов’язково повинні виконувати розробники кріохірургічних апаратів у процесі своєї діяльності. У свою чергу, вищезгадані вимоги повинні ґрунтуватися на дії механізмів кріодеструкції біологічної тканини.

Опираючись на результати численних наукових і практичних досліджень, виконаних представниками різних наукових шкіл, а також на власний багаторічний досвід створення кріохірургічної апаратури і її практичного використання в провідних наукових медичних організаціях України, Росії, Австрії й ін., пропонуємо свій варіант основних технічних вимог, які, на наш погляд, повинні стати основою міжнародних стандартів для кріохірургічної техніки.

• Висока холодильна потужність — здатність досягнення температури робочої поверхні кріоінструмента, який перебуває в тепловому контакті з об єктом, що заморожується, на рівні мінус 180°С і нижче.
• Можливість встановлення, досягнення й утримання з високою точністю температури кріодії на будь-якому температурному рівні з робочого діапазону температур (0°С — мінус 180°С).
• Забезпечення виміру з високою точністю реальної температури робочої поверхні кріоінструмента.
• Наявність широкого набору кріоінструментів і аплікаторів.
• Автоматичне керування процесами кріодії.
• Безперервне спостереження за динамікою росту зони заморожування й вимір її розмірів у тривимірній орієнтації.
• Висока надійність, безпека, простота й зручність в експлуатації.
• Економічність — низька споживана потужність, оптимальна витрата кріоагента.

Вищевказані вимоги, на наш погляд, повинні стати основою створення міжнародних нормативних документів, що визначають технічний рівень кріохірургічної апаратури. Такі нормативні вимоги дозволять виключити можливість атестації кріохірургічної апаратури, що не дозволяє реалізовувати основні переваги кріохірургічного методу лікування.

У цей час кріохірургічний метод лікування вже відбувся в ряді областей медицини, де, в основному, завершився етап пошуків і досліджень. Лікарі переконалися в ефективності методу й чекають від конструкторів і виробників сучасних кріохірургічних апаратів, які дозволять широко застосувати кріохірургічний метод у клінічній практиці.

На початковому етапі свого розвитку кріохірурги використовували найпростіші кріохірургічні пристрої, далекі від досконалості, але висока науково-дослідна мотивація вчених-кріохірургів дозволяла миритися з усіма можливими незручностями й проблемами, які створювали перші кріохірургічні апарати. Сучасним практичним лікарям необхідно надати таку кріохірургічну техніку, яка забезпечувала б реалізацію всіх переваг методу й не викликала б у них негативних емоцій від її використання.

Всі параметри, властиві будь-які медичній техніці, умовно можна розділити на специфічні (у цьому випадку кріогенні), експлуатаційні й економічні.